Культура мовлення

Як ми говоримо?

1.         Жити-бути, жити собі, жити-поживати. «Жив-був дід та баба», — чуємо початок казки в радіопередачах, а то читаємо і в дитячих книжках. Українська народна казка з діда-прадіда починалась висловом жити собі: «Жив собі дід та баба, була в них курочка ряба» (казка) або жити-поживати: «Жив поживав козак заможний Клим» (Л. Глібов). Вислів жити-бути трапляється в художній літературі («Жила-була в гаю сорока». — Л. Глібов), але не слід замінювати ним українські народні вислови, а тим більше відкидати їх.

2.         Дорівнювати й рівнятися. «Два та один рівняється трьом», — помилково кажуть інколи, забуваючи, що дієслово рівнятись має в українській мові інше значення, ніж те, що йому в цій фразі надають. Рівнятися — значить «уподібнюва¬тися, триматись одної лінії в ряді»: «Ні, Месіє, я не рівняюся до тебе, ні!» (Леся Українка); «Рівняйся на правофлангового!» (військова команда). Дієслово дорівнювати означає «бути рівнозначним, становити щось»: «Дія дорівнює протидії» (фізичне явище). Отож, у наведеній помилковій фразі треба було написати: «Один та два дорівнює трьом».

Майстерня філолога

Уникайте помилок!

Неправильно                                                    Правильно

Висказуватися вголос                              Висловлюватися вголос

Тяжке положення                                     Важке становище

Сплатити налоги                                      Сплатити податки

Я рахую, що ви відповіли вірно              Я вважаю, що ви відповіли правильно

Наблюдати за подіями                              Спостерігати за подіями

Він являється учасником битви               Він є учасником битви

Спасати від ворога                                   Рятувати від ворога

По любому поводу                                   3 будь-якого приводу

Заказати музику                                       Замовити музику

Слідуючий план                                       Наступний, цей (такий) план

Слідуючий день                                       Наступний день

Як вітатися і прощатися

“Сам я людина молода. Мої ровесники вітаються і прощаються так: Привіт! Пока! Це панібратство юних, яке з часом зникає. А як у таких випадках треба звертатися один до одного з погляду народних традицій?

Анатолій Пономаренко, інженер”.

Раніше (та й тепер у селах) українці, коли заходили до когось, то казали: “Здрастуйте вам у хату”, а залишаючи оселю, неодмінно промовляли на прощання: “Бувайте здорові”. Чемно здоровкалися і на вулиці, чоловіки навіть знімали головний убір.

Форми вітання і прощання усталилися в нашій мові давно, і їх не варто модернізувати без потреби. Це Доброго ранку! Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч! До побачення!

“По тролейбусу ходить кондуктор і раз по раз нагадує пасажирам: “Оплатіть за проїзд!” Мені здається, що ця фраза якась граматично невдала. Чи, може, я помиляюся?

Василь Майорчук, службовець”.

Ні, пане Василю, не помиляєтеся. Хоч дієслова оплачувати і платити синонімічні в значенні “вносити плату за щось”, однак вони різняться керованими формами іменників, які не слід плутати. Конкретніше: перше з цих слів звичайно поєднується з безприйменниковим знахідним відмінком, а при другому вживається прийменниково-відмінкова форма за плюс знахідний відмінок. Порівняймо: “Фірма вчасно оплачує рахунки” (з газети), “Біля собору цього дня знову з’явилися ті, що їм за висоту не платять” (Олесь Гончар). Отже, слід казати і писати: оплачувати проїзд, але платити за проїзд.

“Розгортаю словник, читаю: рахувати — називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова?

Ольга Друзенко, домогосподарка”.

Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово — вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”

“Відомо, що українське слово нежить відповідає російському насморк. Але якого ж воно роду? Наче жіночого...

Павло Бабенко, автомобіліст з Дарниці”.

От і не вгадали. Чоловічого. Тому в реченні, яке ви навели як приклад у своєму листі: “Хворий купував ліки, аби швидше вилікуватися від нежиті”, слід виправити на нежитю. Принагідно скажемо, що в нашій мові на відміну від російської слово біль також чоловічого роду: “Чужий біль нікому не болить” (прислів’я). Неправильними є сполучення гостра біль, зубна біль, треба гострий біль, зубний біль.

Інша річ, коли цей іменник позначає білі нитки, тобто є відповідником російському бель. Тоді він буде жіночого роду: “Під вербою над водою Катерина біль білила...” (Словник Бориса Грінченка).

Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній чи діалектній — до іншого: санаторій і санаторія, клавіш і клавіша. Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: “Фальш у її голосі різав Ярині слух” (Олекса Десняк); “Арсенова душа не виносила брехні й фальші” (Любомир Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для слова фальш старша за категорію жіночого, проте ця друга витискає з сучасної української мови першу. Якому роду надавати перевагу в цих іменниках, залежить від характеру тексту: ділова мова, пряма мова в художньому творі чи стилізація під народну говірку.

“Мені думалося, що слова згідний і згодний — це одне й те ж саме, а кажуть, що змістово вони різні. Будь ласка, поясніть.

Марія Шандренко, вихователька дитсадка.”

Ці лексеми збігаються в значенні “який дає, виявляє згоду”. “Я не згідна з тим, що для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора” (Леся Українка), “Наш воротар лише мовчки потакував — ми були згодні на все” (Юрій Яновський).

Тільки згідний уживається в значенні “відповідний до чого-небудь”. Згідна з оригіналом копія. Згідна з наказом (відповідна до наказу) дія.

Тільки згодний — солідарний з чим-небудь у чомусь. “Дівчина була цілком згодна з товаришками, але не знала, як вийти з цього становища” (з газети).

До речі, таких слів, які в чомусь семантично тотожні, а в чомусь відмінні, в українській мові багато. Візьмімо погіршання і погіршення. Різняться вони відтінками. Погіршання (від погіршати) означає “змінитися на гірше”. Погіршання стану здоров’я. Погіршення (від погіршити) виражає поняття “робити що-небудь гіршим за якостями, ознаками, властивостями”. Погіршення випікання хліба.

Або ось прикметники одинокий — одиночний — поодинокий. Спільне значення в них — “який не зливається з іншими, ізольований від інших”. Тільки одинокий — такий, що не має сім’ї, самотній. “Ой як важко було одинокій” (Юрій Збанацький). Тільки одиночний — розрахований на одного. Одиночний номер у готелі. Тільки поодинокий — який не часто трапляється.

Яке слово вибрати?

ВІДПОВІДНО ДО - ЗГІДНО 3. Прийменник відповідно вживається з родовим відмінком іменника у сполученні з прийменником до: відповідно до наказу, відповідно до змін, відповідно до програми.

Увага! Прийменникової сполуки у відповідності в українській літературній мові немає - це калька з російського в соответствии.

Прийменникова сполука згідно з керує орудним відмінком іменника: згідно з наказом, згідно з правилами. Обидва складні прийменники відповідно до і згідно з -типові для офіційно-ділового стилю і можуть вільно взаємозамінюватись. Але треба уникати контамінації: форми відповідно з, згідно до - неправильні.

ВІДСОТОК, ПРОЦЕНТ. У сучасній українській мові закономірно активізується слово відсоток (калька з латинської procentum), яке протягом десятків років було відсунуте на периферію запозиченою 3333333назвою процент.

Ряд письменників, зокрема Ю.Смолич, Ю.Яновський та інші від уживання слова відсоток ніколи не відмовлялися. Літературно-художні, науково-популярні видання так само віддають перевагу слову з прозорою будовою - відсоток: Людський організм містить близько 65 відсотків води («Знання і праця»).

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ - ЗНОСИНИ. Ці іменники синонімічні, але не завжди взаємозамінні. Скажімо, можуть бути відносини і стосунки між братами; відносини і стосунки між людьми; особисті відносини і особисті стосунки. Якщо ж офіційні - то лише відносини, напр.: майнові, виробничі, суспільні, економічні відносини. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)Отже, слово стосунки доречне тоді, коли йдеться про неофіційну сферу, наприклад, у таких сполученнях: родинні, братні стосунки, ми у найкращих стосунках, у нас непогані стосунки.

У діловому стилі спостерігається тенденція до вживання іменника зносини на окреслення офіційних відносин між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловьіе сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно.

ВІДНОШЕННЯ, ВЗАЄМИНИ, СТОСУНОК, ВІДНОСНО, ЩОДО, СТОСОВНО, ВІДНОСНІСТЬ. Відповідно до російських слів отношение, относшпельно часто надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова: "Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи" замість поверхового ставлення або - ще краще - щоб поверхово ставились; "Відносно цього не може бути двох думок" замість про це (щодо цього, з приводу цього); "Я з ним у добрих відношеннях " замість у добрих стосунках чи взаєминах, зв'язках.

Ось що засвідчує класика: "Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас" (Леся Українка); "Щодо панни Анелі, то я - певний, що вона плаче десь по кутках"; "Чутки про землю ожили з весною" (М.Коцюбинський). У цих прикладах бачимо тільки слова стосунки, щодо, про, вживання яких і слід додержуватись.

У математиці, а також у філософії й логіці слово відношення є єдиний відповідник російському науковому терміну отношение, наприклад: відношення а : Ь = с : а.

В українській науковій термінології є ще слово відносність: теорія відносності.

Замість штучного вислову "у всіх відношеннях" відповідно до російського во всех отношениях, наприклад: "Це мені зручно в усіх відношеннях",- слід користуватись давніми українськими висловами всіма сторонами ("Славне було Запоріжжя всіма сторонами". - Збірка пісень П.Лукашевича), з усякого (з кожного) погляду ("Це вигідно нам обом з усякого погляду".- 3 живих уст), як не глянь, як не подивись, з усіх боків, усебічно, зусебіч, у всіх планах.

Останнім часом набуває дедалі більшого поширення слово стосовно замість недоладного вислову "по відношенню": "Стосовно місцевих умов він розробив систему обробітку грунту"; "Стосовно цього неподобства вже казали не раз". Проте не слід забувати й відомі слова щодо, про, приклади вживання яких наведено вище. (“Як ми говоримо”, Борис Антоненко-Давидович, 1994)

ВИРАЗ І ВИСЛІВ. Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: "Почала... солодкими виразами любові промовляти" (І.Нечуй-Левицький); "Вираз на лиці понуро-урочистий" (П.Куліш).

У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть вислів “За висловом чиїм” (Російсько-український фразеологічний словник І.Виргана й М.Пилинської), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником вираз: "Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть" (П.Панч); вираз а2+Ь=с. (“Як ми говоримо”, Борис Антоненко-Давидович, 1994)

ВИНЯТКОВО - ВИКЛЮЧНО. Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки - винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно, пор. правильні словосполучення: винятково (дуже, надзвичайно) уважний учень, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно уважний учень, виключно щастить.

У ролі частки бажано замість слова виключно вживати звичні слова тільки, лише, пор.: Уміти говорити і то не лише словами; Допомога надаватиметься тільки тим, хто перебуває за межею бідності. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

ВИДАТНИЙ, ВИЗНАЧНИЙ, ВІДОМИЙ. Ці прикметники-синоніми вживаються як для характеристики особи, так і на означення абстрактних понять, пор.: На портретах у Києво-Могилянській Академії зображені видатні українські гетьмани; Проголошення, незалежності - видатна подія в історії України; На вечорі виступив відомий італійський співак і т. ін.

Найголовніша ознака синонімів - наявність у них спільного значення. В наведених прикладах його можна окреслити так: який відрізняється від інших своїми якостями”. Саме це дає змогу прикметники видатний, визначний, відомий поставити в один синонімічний ряд. Але кожен із синонімів передбачає і додаткові лексичні значення чи їх відтінки. Наведені слова різняться більшим або меншим виявом спільної ознаки. Найвищий ступінь позитивної якості має в цьому синонімічному ряду слово видатний (“який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, властивостями”): Христо Ботев - найвидатніший з болгарських революціонерів, поетів і публіцистів національно-визвольної боротьби XIX ст. Таке саме значення має це слово і в усталених словосполученнях типу видатні успіхи, видатна роль, видатні заслуги.

Прикметник визначний можна витлумачити: “який має значні (помітні) досягнення в певній галузі”. Порівняно зі словом видатний у ньому виявляється дещо менший ступінь позитивної високої оцінки, пор.: Після конференції відбулася зустріч учителів із визначними письменниками та художниками області.

У сполученні з абстрактними іменниками успіх, подія, етап, досягнення, місце і под. прикметник визначний дуже поширений. Відомий - це той, "про якого знають, популярний'. Цей прикметник вживається переважно щодо осіб: відома вишивальниця., відомий професор-фізик, відомий художник. Але можна сказати і про картину: це відома картина.(“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

ВЖИВАТИ (УЖИВАТИ) - СПОЖИВАТИ. Ці дієслова багатозначні. Але в значенні “їсти, пити щось” вони виступають синонімами; отож, можна сказати уживати (споживати) м'ясо; уживати (споживати) страви з риби; уживати (споживати) яблука. Уживають і споживають, наприклад, картоплю варену, печену, тушковану. Проте і в цьому спільному значенні дієслова мають свої особливості. Словотвірна будова першого ніби диктує сполучуваність його з формою знахідного відмінка та прийменником у: уживають у страву багато кропу, петрушки. А в дієслова споживати наявне виразне значення “використовувати, витрачати для задоволення будь-яких потреб”. Звідси й похідні утворення споживач, споживацький, пор.: Усього так багато, що годі й спожити. Саме через це навряд чи вдалим є заголовок Любителі вживають своє до інформації про садівників-любителів, які зібрали на своїх ділянках непоганий урожай садовини й городини, отже, забезпечили себе на зиму. Доречніше тут було б сказати Любителі споживають своє.(“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

БЛИЗЬКИЙ - БЛИЖНІЙ. Слова мають спільні і різні значення. Спільних значень два: 1) розташований на невеликій відстані: близька хата - ближня хата, близький ліс - ближній ліс. Але щодо популярного нині окреслення зарубіжжя треба вживати вислів близьке зарубіжжя; 2) який перебуває в прямих родинних стосунках з ким-небудь: близька рідня - ближня рідня. Словник за ред. Б.Грінченка фіксує вживання у Марка Вовчка вислову ближні приятелі, тобто такі, що мають почуття симпатії, дружби один до одного, а також спільні ідеї, інтереси. Сьогодні ми скажемо в цьому випадку близькі приятелі. Прикметник близький має ряд значень, яких не має ближній. Так, невелика часова віддаленість передається прикметником близький: уже близька ніч, сонце близьке до заходу, близьке свято. Ще близький - це добре знаний, відомий, зрозумілий: Почув у голосі щось близьке, своє, і такий, який глибоко хвилює, безпосередньо стосується будь-кого: Інтереси дітей близькі матері; про адекватний, реалістичний переклад теж кажуть близький: переклад близький до оригіналу. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

АВТОРИТЕТНИЙ - ПРЕСТИЖНИЙ. Ці синонімічні прикметники, як і іменники, від яких вони утворилися, різняться стилістичним забарвленням. Мовна практика засвідчує вживання слова авторитетний переважно у контекстах, що містять позитивну оцінку: авторитетна кандидатура, авторитетний учений, авторитетна думка - це кандидатура, .учений, думка, які заслуговують на повагу і довіру. Престижний має дещо іншу сполучуваність: престижний автомобіль, престижні меблі, престижний одяг, престижне знайомство, престижні зв'язки. У значенні цих словосполучень 'такий, що свідчить про престиж або такий, що служить засобом досягнення престижу часто знаходимо відтінок зневаги чи іронії. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)